Реферат на тему: Іван Франко скачати безкоштовно
Випадкові файли
Презентація про континент Африки і екваторіальним лісах.
Англійська мова О. Д. Карпюк 5 клас
Презентація на тему Формула коренів квадратного рівняння
Презентація на тему Бразилія
Презентація на тему 8 березня
Презентація на тему - Зоряне небо
Enterprise: Listening Tests (Тест лісенінг)
Презентація на тему "Геометричне моделювання".
Це цікаво
Головна » Файли » Реферати

Реферат на тему:
Іван Франко
(1856 - 1916)


Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856р . у Підгірному виселку Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині сільського коваля.
Навчався він у сільській школі , спочатку в Нагуєвичах , а потім у Ясениці Сільна, у Губичі ; з 1864 по 1867 рік - у Дрогобицькій школі василіян , а далі у гімназії , яку закінчив 1875р .
Його батько , Яків Іванович , помер , коли І. Франка було всього близько одинадцяти років. Саме про смерть батька у 1871р . Франко написав свій перший вірш . Вітчим добре поставився до свого пасинка і дав йому змогу продовжувати навчання . Але незабаром у молодого гімназиста померла і мати (1872 року) , яку він любив і присвятив їй свої згадки у вірші « Пісня і праця» ( 1883р. ) , у поемі «Думи на межі » ( 1881p. ) .
І після смерті матері Івана Франка вітчим , одружившись вдруге , не змінив свого ставлення до пасинка і допомагав йому продовжувати навчання. 26 липня 1875 Іван Франко закінчує Дрогобицьку гімназію і одержує атестат зрілості.
Вже з дитячих років «Кобзар » Т. Шевченка став його улюбленою книгою . У гімназії Франко глибоко цікавиться і знайомиться з літературою польською, німецькою , французькою , з латинськими класиками .
Влітку 1874 І. Франка подорожує вперше самостійно по Підкарпаттю ( Лолин , Тур'я , Волосенко і т. д. ) і робить фольклорні записи , а восени 1875 р. вступає на філософський факультет Львівського університету.
Ще гімназистом він друкує свої перші літературні твори в студентському університетському журналі у Львові « Друг» . Вступивши до студентського « Академічного гуртка» , Франко став активним працівником і автором його органу «Друг» : вміщує поезії , переклади , друкує першу велику повість « Петрії і Довбущуки » , з особливим завзяттям знайомиться з російською революційно - демократичною літературою , друкує в « Друзі » ( 1877р. ) переклад роману Чернишевського « Що робити ? " , Перекладає вірші Пушкіна« Ворон до ворона летить »і« Русалка » , що ввійшли в першу збірку віршів« Балади і роскази » ( 1876р. ) .
Доноси галицьких реакціонерів викликали першого арешту І. Франка та членів редакції журналу «Друг ». Після звільнення з в'язниці (він просидів у в'язниці майже 8 місяців до суду , а засуджений був на 6 тижнів арешту) І. Франко , що був до того « соціалістом по симпатії , як мужик» , включається в соціалістичний і робітничий рух Галичини , стає на шлях активної боротьби з австрійською монархією , з носіями соціального і національного гніту в ній.
Разом з М. Павликом І. Франко починає видавати журнал « Громадський друг » , у якому друкує свої вірші « Товаришам із тюрми» , нарис « Патріотичні пориви » , початок повісті « Boa constrictor ». Коли ж поліція конфіскувала журнал (після другого номера ) , назву журналу було змінено на «Дзвін ». Тут Франко друкує свій знаменитий програмний вірш «Каменярі » та оповідання « Моя зустріч з Олексою ». Восьмий - останній номер журнал вийшов під назвою « Молот». У ньому закінчив Франко друкування повісті « Boa constrictor » , сатиричний вірш « Дума про Наума Безумовіча » , свою знамениту статтю «Література , її завдання і найважливіші риси ». Він студіює праці К. Маркса і Ф. Енгельса , перекладає розділ « Капіталу » та розділи з « Анти- Дюрінга » для видання їх окремими брошурами , пише передмови до цих брошур .
Наприкінці 1878 І. Франко став редактором органу друкарів « Praca » і перетворює його на орган всіх робітників Львова. Він починає видавати « Дрібну бібліотеку» , пише для віденського «Слов'янського альманаха » ряд новел , серед них « Муляра » для нової задуманої газети «Нова основа» , «Борислав сміється » , працює над перекладами « Німеччина » Г. Гейне , «Фауст » Гете , «Каїн» Байрона і т. д. , укладає «Катехізис економічного соціалізму ... »
У березня 1880 І. Франка виїжджає в Коломийський повіт. В дорозі письменника вдруге заарештовують у зв'язку з судовим процесом , який вів австрійський уряд проти селян в Коломиї. Три місяці просидів І. Франко у тюрмі , після чого його відправили у супроводі поліцейського в Нагуєвичі і ще раз по дорозі посаджено у Дрогобицькій тюрмі , яку описав потім І. Франко в оповіданні « На дні ».
Повернувшись після таких « мадрівок » до Львова , Франко бере участь у робітничій газеті « Praca » , пише соціалістичну програму «Чого хоче Галицька робітніцька громада ». У газеті « Praca » латинськими буквами опублікував І. Франко свій знаменитий вірш «Гімн» ( «Вічний революціонер »).
У 1881р. І. Франка видає польською мовою брошуру « Про працю . Книжечка для робітників ». З цього ж року він починає видання журналу « Світ » , у якому від номера до номера друкує повість «Борислав сміється » (повість так і не була закінчена в зв'язку із закриттям журналу ) , тут же друкує свою відому статтю « Причинки до оцінки поезій Тараса Шевченка ».
У журналі « Світ » І. Франко друкує ряд своїх революційних віршів , що ввійшли потім у збірку « З вершин і низин ». Після припинення виходу журналу « Світ » І. Франко змушений був заробляти на шматок хліба у «Справі » і в «Зорі» - народовських органах. B цей період І. Франко публікує в журналі « Зоря» історичну повість « Захар Беркут» , велику статтю «Іван Сергійович Тургенєв ».
Мріючи про видання власного журналу , письменник двічі виїжджає до Києва (1885 , 1886 pp . ) , Щоб отримати від київської « Громади» матеріальну допомогу. І київські ліберали обіцяні гроші віддали «Зорі» , а не Франко .
У 1886 році в Києві , в колишній колегії Галагана (тепер середня школа № 92) « у позиченому сюртуку » І. Франко обвінчався з курсисткою Ольгою Хорунжинською і повіз молоду дружину до Львова. Викинутий із «Зорі » , без всякого заробітку , автор мусить шукати для себе будь-якої роботи . 1887 Франко стає співробітником прогресивної на той час польської газети « Кур'єр Львовський ». У цьому ж році виходить збірка «З вершин і низин» .
Важке матеріальне становище письменника змушує його працювати в народницької « Правді ». У травні 1889p . він пориває з « Правдою » і у відкритому листі « Кому за царем» виступає проти націоналістичної замкненості « правдян ».
У серпні 1889 року в Галичину приїхала група студентів з Pociі . І. Франка відправився з цією групою у туристську подорож . Австрійська влада побачила в цьому спробу письменника відторгнути Галичину від Австрії і приєднати її до Росії . Заарештований разом з студентами , І. Франко знову просидів у в'язниці десять тижнів і був випущений без суду.
У 1890 році разом з М. Павликом І. Франко видає двотижневик «Народ », що став органом заснованої цього року « Української радикальної партії». Тут письменник друкує такі відомі сатиричні оповідання , як « Свиня » , « Як згоду будинок будувала ». У цьому ж році вийшла збірка оповідань автора « В поті чола » з передмовою М. Драгоманова та автобіографією І. Франка.
І. Франка організував у Львові « Наукову читальню » , в якій виступав і сам з питань теорії наукового соціалізму , політекономії , історії революційної боротьби. Боротьбу І. Франко проводить і на науковій області. Він задумав написати докторську дисертацію , обравши собі темою політичну поезію Т. Г. Шевченка.
Львівський університет , в якому керував кафедрою української літератури О. Огоновський , не взяв написану І. Франком дисертацію до захисту . І своєї мети автор не залишає , він виїжджає в Чернівці , а коли й там нічого певного не намічається , перебирається восени 1892 року в Відень , слухає там лекції відомого славіста проф. Ягича і пише свою докторську дисертацію « Варлаам і Йоасаф » - старохристиянський духовний роман і його літературна історія ». У червні 1893 йому присвоєно ступінь доктора філософії.
1893 Франко видає друге, доповнене , видання збірки «З вершин і низин» .
1894 року через коли помер проф. О. Огоновський , І. Франко пробував посісти кафедру української літератури у Львівському університеті. З великим успіхом прочитав він пробну лекцію , але до кафедри його не було допущено.
На останнє п'ятиріччя XIX в . припадають три поетичних збірки І. Франка: « Зів'яле листя » ( 1896р. ) , «Мій Ізмарагд» ( 1898р. ) і « Із днів журби» ( 1900р. ) .
У цей період І. Франко починає видавати журнал «Життя і слово» (журнал виходив з 1894 по 1897 рік). У ньому вміщує письменник свої прозові і поетичні та науково - публіцистичні твори , а також переклади . Так , у журналі І. Франко опублікував свої повісті « Основи суспільності » та « Для домашнього вогнища» , драматичні твори «Учитель » , «Сон князя Святослава » та сатиричні оповідання «Чиста раса» , «Опозиція » , переклади з сербської епічної поезії , переклад поеми М. Г. Чернишевського «Гімн діві неба» та інші. Журнал «Життя і слово » знайшов широкий відгук у тодішній пресі. На його поява відгукнулося і російське « етнографічної огляд» . У цей же період галичани тричі висували хлопського сина до австрійського парламенту та галицького сейму (1895 , 1897 , 1898 pp . ) . Але кожного разу , внаслідок різних виборчих махінацій , видатного письменника обрано не було.
Свідченням високого авторитету письменника є святкування 25- річчя літературної діяльності І. Франка , влаштоване з ініціативи прогресивної молоді. На відзначення ювілею було видано збірник «Привіт д -ру Івану Франку в 25 - літній ювілей літературної його діяльності складають українсько- руські письменники » (Львів , 1898р. ) І « Спис творів Івана Франка за перше 25- ліття його літературної діяльності 1874 - 1898 », зроблений М. Павликом . У збірнику взяли участь Л. Українка, Карпенко -Карий та інші. На другий день після свята , 31 жовтня 1898 , у Львові відзначався столітній ювілей І. П. Котляревського. Ювілей розпочався читанням « Великих роковин » І. Франка і був ніби продовженням ювілею його автора.
У ювілейний рік І. Франко видає збірку віршів «Мій Ізмарагд ». На цей же час припадає і написання ряду інших великих поетичних творів І. Франка, зокрема поеми « Похорон » (1899).
У цей же період , за свідченням В. Бонч - Бруєвича , І. Франко зав'язує листування з російськими соціал -демократами , посилає свої твори для друкування в перекладах на російську мову в журнал «Жизнь» , цікавиться нелегальною марксистською літературою та нелегальними на той час творами російських письменників . У той же час відомо , що І. Франко шкодував за молоддю , що віддала своє життя боротьбі з царизмом , а не боротьбі за національне визволення України .
На початку 90- х років виходять збірка поезій « Із днів журби » ( 1900р. ) , повість « Перехресні стежки» ( 1900р. ) та інші.
З 1898 року у Львові починає виходити журнал «Літературно -науковий вісник ». І. Франка стає одним з найактивніших співробітників журналу , фактично його робочим редактором і друкує тут свої літературознавчі статті « Із секретів поетичної творчості » , « Леся Українка » та інші.
На революцію 1905 року в Росії І. Франко відгукується своєю знаменитою поемою «Мойсей» , віршами із збірки « Semper tiro » (згадаймо хоча б вірш « Конкістадори » ) , закликаючи « на все підле й гидке швидкі стріли пускати » (« Стріли» , 1903р. ) .
В цей же час І. Франко пише статтю « Нова історія російської літератури» , яка являє собою рецензію на книжку О. Брюкнера «Історія російської літератури». Він виступає також з своєю знаменитою статтею « Ідеї » і « ідеали » галицької москвофільської молодіжі » , опублікованій в « Літературно - науковому віснику » , в якій викриває реакційність галицьких москвофілів .
B 1904 році, влітку , І. Франко викладає історію української літератури на «Наукових курсах » у Львові ( вісімнадцятигодинний « Огляд української літератури від найдавніших часів до кінця XIX століття » ) , в цьому ж році пише статтю для російського словника Брокгауза і Ефрона « Південноросійська література ». Різке протистояння встановлюється між Франком та українськими націоналістами , особливо Грушевським .
У 1907 році Франко знову пробував посісти кафедру у Львівському університеті , але на свою заяву не одержав навіть відповіді.
Моральну підтримку знаходить письменник у громадських колах Наддніпрянської України і Росії . У 1906 році Харківський університет присудив йому почесний ступінь доктора російської словесності , представники Російської Академії наук підносили питання про обрання письменника членом цієї академії . М. М. Коцюбинський виступає в Чернігові з рефератом «Іван Франко» , у якому називає письменника людиною могучого голосу і дзвінкого поетичного слова , реалістом у кращому розумінні цього слова.
У 1906 році виходить його збірка поезій « Semper tiro » , в 1907 році - повість «Великий шум » , в 1910 році - «Нарис історії української літератури до 1890p . ». І. Франко пише і друкує статті про О. Герцена ( 1911р. ) , О. Пушкіна (1914 ) , Т. Шевченка і т. д.
У 1913 році розпочались ювілейні святкування сорокаліття літературної діяльності письменника , готувалися до видання ювілейні збірники. І перша імперіалістична війна обірвала їх видання ( збірник «Привіт Іванові Франкові в сорокаліття його письменницької праці 1874 - 1916 pp . " Вийшов у Львові 1916p . ) .
Здоров'я письменника все гіршало. Він виїжджав на лікування в Карпати , був у Києві , в Одесі ( 1913p. ) , коли йому ставало легше , знову гарячково брався до роботи . Так , статтю про драму Пушкіна « Борис Годунов » Франко написав 1914р. , У цьому ж році написав статтю « Тарас Шевченко» та поеми «Євшан -зілля» , « Кончакова слава » і чимало поезій .
За весь час своєї діяльності І. Франко видав сім збірок поезій та цілий ряд поем і величезну кількість перекладів з світової літератури. Багато його поетичних творів не друкувалися у збірках , а лише у періодичній пресі або ж залишилися в рукописах .
У 1915 році здоров'я письменника різко погіршало. Навесні 1916 хворий письменник переїхав до свого будинку у Львові. Тут він склав заповіт 9 березня 1916 , в якому всю свою рукописну спадщину і бібліотеку просив передати Науковому Товариству імені Т. Г. Шевченка. 28 травня 1916 Іван Якович Франко закрив навіки свої світлі стомлені очі . 31 травня 1916 труну з тілом Франка була тимчасово поставлена ​​в орендованому склепі . Лише через десять років , в 1926 році , останки Франка були перенесені на вічний спочинок у могилу на Личаківському кладовищі. На могилі письменника був споруджений пам'ятник : висічену на камені фігуру робітника- каменяра .
1964 перед фронтоном Львівського університету імені Івана Франка поставлено йому пам'ятник .

| Переглядів: 1241 | 05.12.2016 | Скачали 0 | Добавив Гість |

Вітаю вас, зараз ви переглядаєте файл Реферат на тему: Іван Франко. Реферат на тему: Іван Франко - є одним з архіву нашої безкоштовної бібліотеки, який ви можете скачати безкоштовно та без реєстрації..

Форма входу
Логін:
Пароль:
Пошук
Меню
Група вконтакті
Це цікаво